Iнгаляції

Інгаляція- це процедура, яка ґрунтується на вдиханні лікарських речовин і може мати як лікувальний, так і профілактичну дію. Такий цілеспрямований вплив на дихальну систему дає швидкий лікувальний ефект. Плюсом інгаляції є також її безпека: даний метод можна застосовувати навіть під час вагітності (звичайно, не з усіма препаратами). Протипокази: при індивідуальній непереносимості, алергії, при важкій легенево-серцевої недостатності, порушення ритму серця, в ранньому постінфарктному та постінсультному періоді, При легеневих кровотечь, при високій температурі


Інгаляційна фітотерапія при запальних захворюваннях дихальних шляхів.


Інгаляційний метод лікування широко застосовується у комплексному лікуванні хворих із захворюваннями вуха, горла, носа, бронхолегеневої системи. При інгаляціях аерозолі поширюють свою дію, насамперед, на слизову оболонку дихальних шляхів на всьому їх протязі, на локалізовані тут мікроорганізми, а також на мукоциліарний кліренс. При цьому найбільш виражене їх всмоктування відбувається в альвеолах, менш інтенсивно цей процес йде в порожнині носа і навколоносових пазухах. Проникаюча здатність і рівень дії аерозолів обумовлені ступенем їх дисперсності. Високодисперсні (0,5-5,0 мкм) аерозолі при інгаляціях досягають альвеол, тому їх використовують при пневмоніях і бронхітах. Середньодисперсні (5-25 мкм) аерозолі проникають у дрібні і великі бронхи, тому їх застосовують при захворюваннях бронхів. Низькодисперсні (25-100 мкм) аерозолі переважно осідають у трахеї, гортані і носоглотці, в зв'язку з чим їх призначають при ЛОР-захворюваннях.


При всмоктуванні аерозолі надають не тільки місцеву, а й рефлекторну дію через рецептори нюхового нерва, інтерорецептори слизової бронхів і бронхіол. Істотна роль у механізмі лікувальної дії аерозольтерапії належить поліпшенню прохідності бронхіального дерева, як за рахунок дії застосованого фіто чи фармпрепарату, так і внаслідок дії зволоженої  і зігрітої суміші, що вдихається. В результаті збільшення площі активно функціонуючих альвеол і зниження товщини сурфактантного шару і альвеолокапілярного бар'єру значно зростає газообмін і життєва ємкість легень. Важливе значення має температура аерозолю. Гарячі розчини, що мають температуру 40°С, пригнічують функцію миготливого епітелію. Холодні розчини (25-28°С і нижче) охолоджують слизову оболонку дихальних шляхів, що може викликати напад задухи у хворих на бронхіальну астму. Оптимальна температура аерозолів найчастіше дорівнює 37-38°С. На всмоктування і дію аерозолів, в тому числі на функцію миготливого епітелію, істотно впливає рН інгаліруємого розчину (оптимальний 6,0-7,0). Аерозолі з препаратами, що поліпшують фізіологічну регенерацію і підвищують локальний імунітет, вважаються найбільш ефективними для профілактики і лікування дихальних шляхів. Лікарські засоби рослинного походження, що наносяться на слизову оболонку,  мають протизапальну та антимікробну дію, сприяють розрідженню патологічного секрету, що утворюється в дихальних шляхах, і більш легкому його відхаркуванню, нормалізації функції слизових залоз і миготливого епітелію, прискоренню регенерації уражених тканин.


Для лікування гострих і хронічних ринітів, фарингітів, ларинготрахеїтів, бронхітів, пневмоній використовуються настої, відвари і інші форми лікарських засобів, одержані  з рослин, у вигляді тепловологих, парових, масляних інгаляцій, а також вдихання аерозолів і летких фракцій фітонцидів. Тепловологі інгаляції застосовують при гострому та хронічному запаленні слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, трахеї і бронхів. Температура цих розчинів для інгаляції не повинна перевищувати 38-42 °С. Тривалість процедури становить 5-10 хв. При помірно виражених гострих запальних явищах у дихальних шляхах показані також парові інгаляції (по 5 хв.), але їх не слід застосовувати при набуханні і набряку слизової оболонки.